Адрес і адреса - експрес-урок

Суспільно-побутові пісні

Суспільно-побутові пісні from Oksana Oberemko

Урок-мандрівка

за повістю А. Чайковського

«За сестрою». Краса художнього слова

Урок-мандрівка from Oksana Oberemko

Вчимо українську мову на чужих помилках – експрес-урок

Коломийки

Коломийки from Oksana Oberemko

Урок української літератури, 6 клас

Вимова та написання префікса  с-

Щиро вітаю зі святом Покрова Пресвятої Богородиці!

Вітаю  українців, які відчувають себе козаками!

Зичу міцного здоров'я, миру та злагоди!

Ми навчаємось не для школи, а для життя.

                                               Сенека

Ми навчаємось не для школи, а для життя.

                                               Сенека

Я – учитель!

     …Пам'ять, нишпорячи по закутках, видала на уяву прозорий вересневий ранок у рідному селі. Поріг рідної школи. І я, маленька розгублена дівчинка, що вперше ступила на цей поріг. Страшно… Але так цікаво! Ось струнка постать моєї першої вчительки, її тепла долоня, лагідна посмішка. І страх відступив. І я в школі! Школярка! 
Чимало було всього за час шкільних років! Країна знань захоплювала щоденно! Хотілося все знати, все розуміти. Було важко. Хотілося відступити, відпочити. Але знову й знову зринала у пам’яті постать Першої Вчительки, яка за руку перевела мене через шкільний поріг. До знань і здійснення мрій! Мабуть, тому я вибрала для себе саме цю професію. Надіюся, що я не помилилася у своєму виборі. Вірю в це.
      Я – учитель! Віч-на-віч із учнями. Допитливі оченята щоденно дивляться на мене, підтримуючи мене на кожному кроці. Як я їх можу зрадити! Це ж мої учні! Можливо, та дівчинка, що сидить за третьою партою, також мріє про учительський фах? Можливо, вона у своєму подальшому житті також буде пам’ятати про мене, свою вчительку. Бо це найпрекрасніша у світі професія! Бо навчати – це дуже почесно. 
      Я буду завжди пам’ятати свій перший шкільний день. Врочисту тишу шкільних коридорів, допитливу увагу учнів. Надію у їх очах. Я маю бути для них прикладом у всьому. Я маю не тільки дати їм знання, а й поділитися поривами серця, частиною душі. Бо я – учитель. Бо навчати – моє покликання!
      Йдуть роки… Щемною мелодією шкільного вальсу прощаються зі школою її вихованці. Прощаються, щоб повертатися у думках. Прощаються, щоб приходити навчати. Прощаються, щоб зустрічатися через роки. 
      А я – учитель.Я назавжди зі школою. Назавжди юна, як мої школярі. Я живу їх життям, я щоденно бачу їх очі.
      Я – учитель!

Я – учитель!

     …Пам'ять, нишпорячи по закутках, видала на уяву прозорий вересневий ранок у рідному селі. Поріг рідної школи. І я, маленька розгублена дівчинка, що вперше ступила на цей поріг. Страшно… Але так цікаво! Ось струнка постать моєї першої вчительки, її тепла долоня, лагідна посмішка. І страх відступив. І я в школі! Школярка! 
Чимало було всього за час шкільних років! Країна знань захоплювала щоденно! Хотілося все знати, все розуміти. Було важко. Хотілося відступити, відпочити. Але знову й знову зринала у пам’яті постать Першої Вчительки, яка за руку перевела мене через шкільний поріг. До знань і здійснення мрій! Мабуть, тому я вибрала для себе саме цю професію. Надіюся, що я не помилилася у своєму виборі. Вірю в це.
      Я – учитель! Віч-на-віч із учнями. Допитливі оченята щоденно дивляться на мене, підтримуючи мене на кожному кроці. Як я їх можу зрадити! Це ж мої учні! Можливо, та дівчинка, що сидить за третьою партою, також мріє про учительський фах? Можливо, вона у своєму подальшому житті також буде пам’ятати про мене, свою вчительку. Бо це найпрекрасніша у світі професія! Бо навчати – це дуже почесно. 
      Я буду завжди пам’ятати свій перший шкільний день. Врочисту тишу шкільних коридорів, допитливу увагу учнів. Надію у їх очах. Я маю бути для них прикладом у всьому. Я маю не тільки дати їм знання, а й поділитися поривами серця, частиною душі. Бо я – учитель. Бо навчати – моє покликання!
      Йдуть роки… Щемною мелодією шкільного вальсу прощаються зі школою її вихованці. Прощаються, щоб повертатися у думках. Прощаються, щоб приходити навчати. Прощаються, щоб зустрічатися через роки. 
      А я – учитель.Я назавжди зі школою. Назавжди юна, як мої школярі. Я живу їх життям, я щоденно бачу їх очі.
      Я – учитель!